Київ, камера та універ

М. Іллєнко

Їздив у четвер (5 січня) до Києва. Причин можна назвати багато, можна жодної, спираючись на мої дивні поїзди "просто так". Але цього разу однією з основних причин була ділова зустріч із видатним кінорежисером, володарем купи нагород Михайлом Іллєнко. Ну добре брешу, яка зустріч. Річ у тім, що в університеті, до якого я маю досить велике бажання поступити цьогоріч викладає цей самий Іллєнко. І саме у цей період він проводить відбірні консультації чи якось так. Отож було вирішено з'їздити. Хто не знає чи не в курсі, пан Михайло є братом також дуже відомого режисера Юрія Іллєнка чиї роботи були представлені і на зарубіжних фестивалях, де також  і нагороди мав. Однією із найвідоміших робіт є "Тіні забутих предків" (1964), в якій пан Юрій був оператором, знімаючи дипломну роботу. Саме цей фільм вважається зразковим прикладом українського кінематографу того часу.

Отож розпочався мій день у столиці дещо навіть негативно. Осточортіла погода, злі люди, непривітні касири вокзалу (в результаті чого був змушений купувати ще раз квиток), кінчені охоронці в супермаркеті і т.д. Вийшовши з вокзалу я вирішив спробувати щось дізнатися щодо планованої мною для покупки камери "Canon M46". Зателефонувавши до інтернет-магазину я довідався... Що вони мені передзвонять. Отак. Передзвонив якийсь чувак з мобільного, коли я вже сидів у Мак'у, запихаючись чізбургером (так вони мені більше подобаються ніж гамбургери). В результаті дивного діалогу, я з набитим ротом пояснював, що не можу чекати до 16 і буду радий приїхати подивитися товар хоча б не пізніше 13-ї години. Ми дійшли до висновку, що коли кур'єр привезе товар до них на офіс із якогось складу, цей кєнт мене про то повідомить. Що ж, "o`kаy" подумав я, розуміючи що камери сьогодні мені не бачити. У "відчаї" пішов на метро, сів у сторону, протилежну центру і поїхав... До кінцевої...

За цей час нарешті вспів дочитати книжку, яку я ніде окрім Києва чомусь не можу читати (Артем Чех - "Цього ви не знайдете в Яндексі"). Зійшов аж на "Академмістечку", зробив декілька дзвінків друзям та й пішов собі. Кудись так на Північ. Завернув ну вузеньку вуличку, далі в провулок. Поряд стояв будинок поверхів на 14. Скориставшись відкритими дверима, проскочив повз конс'єржа, чи як їх там називають власники квартир у бетонній коробці, сів на ліфт та угору. Дах виявився на жаль зачиненим, проте балкон все компенсував. Краєвиди так собі.

Авжеж, не Майдан же. Посидівши, отримав дзвінок від кєнта і з магазину. "Ваш товар уже у нас. Приезжайте!". Дивно, подумав я, розуміючи, що лише о-пів на першу. Зібрався й поїхав далеченько, аж на театральну. Мушу сказати, що залишило приємні враження й викликало якусь довіру, то що за адресою офіс розташований у самісінькому центрі Києва. Поряд із Бессарабкою. Прийшовши до них і справді переконався, що камера в них, все як годиться. Оформили покупку, я все перевірив і фак є! Так все просто! Хоча радощів було не багато.

Ну нова камера і що... Хоча вже згодом я, оцінивши усі переваги нового обладнання, зрозумів наскільки все класно.
Вийшов з магазину і легким кроком знову до метро. Тепер вже на Печерську, до унівєра. 

В університеті пройшла невеличка бесіда із Михайлом, він роз'яснив умови вступу, вимоги до абітурієнтів і т.д.. До рчі, як я пізніше дізнався, зараз в прокат вийшов його новий фільм "Той, хто пройшов крізь вогонь". Судячи з трейлеру фільм справді цікавий. Раджу сходити в на нього в кіно. Приємно, що є люди, які роблять якісним український кінематограф.

ЗНО 2012: паніка, висмоктана з пальця

Сьогодні складав список документів для подачі на тестування. Не розумію, звідки у всіх такий поспіх? Всюди чути лише одне: "ЗНО, документи, бігом, ааа!". Ну як так можна? Я звісно розумію важливість цього етапу, але перетворювати це все у паніку просто тупо. Термін подачі 1 січня – 20 лютого 2012 року. Майже два місяці. Можна десять раз встигнути подати ті документи, тим паче сенс лежить у тому, аби просто відправити поштою три нещасних папірця і впродовж двох тижнів отримати позитивну відповідь.
Чи може вона бути негативною? Ну, якщо абітурієнт дещо тупенький і не в стані правильно оформити заяву, тоді так. Наприклад вчителі та батьки так залякали випускника важливістю цих документів і "обмежених" термінів подачі, що він  через поспіх написав з помилками своє ім'я, номер паспорта чи просто забувся взяти довідку зі школи про факт навчання. Надіслав на хибну адресу листа і чекає на "конверт надії" у своїй поштовій скрині.
Скажу від себе: не варто сильно перейматися через ці документи. Спокійно все зробили і все. Нічого складного!
Багато моїх викладачів кажуть, немов, бігом подавай, бо  не встигнеш. Або подавай якомога скоріше, аби якщо не приймуть документи, то можна було би зробити це ще раз. З одного боку правильно, але коли чуєш це щодня і самому навіюється страх. що це все дуже важко, треба максимум зусиль докласти, інакше не встигнеш і втратиш "шанс". Щоб дещо роз'яснити ситуацію спробую якомога чіткіше покроково описати цю процедуру (у мене приготування документів зайняло близьо 15-20 хв.).

Отже ви вибрали свій навчальний заклад, знаєте перелік необхідних тестів для складання, все що вам залишається тепер – надіслати поштою кілька папірців:
* Заява (або заява-реєстраційна картка офіційною мовою);
* Копія першої сторінки паспорта.
* Довідка із вашої школи про те, що ви наразі навчаєтеся у випускному класі й у кінці року отримуєте атестат. (це для випускників 2012 року)
Все. Три нещасних документи. Проте найбільш важким у цьому етапі є, напевно, отримання "Заяви".

Заява-реєстраційна картка

Суть її отримання полягає у тому, що вам необхідно скачати програму (3.8 мб) для її заповнення і просто пройти певні кроки. У них вам буде запропоновано ввести інформацію щодо себе, таку як дата народження, місце проживання, телефон, список необхідних предметів для здачі і т.д.. Якщо ви здорова, адекватна людина, здатна перебувати у колі людей, вам не потрібно усіляких медичних довідок про необхідність створення особливих умов. Просто вибираєте у необхідному полі ні. На запит про необхідність перекладу тесту іншою мовою, якщо ви звісно адекватна людина, тиснете також ні. Інакше з'явиться ще купа додаткових проблем. Продовжуєте заповнювати і під кінець вам буде запропоновано роздрукувати напівготову заяву і ще два папірці. Чудово, якщо ви маєте вдома принтер. Якщо ні, доведеться імпортувати файли у pdf та друкувати в іншому місці. (це зовсім не важко) Чи просто встановити дану програму у друга на компі і хутко за 5 хв. надрукувати.
Отже заповнили й надрукували. Вийшло три папірця (Заява-реєстраційна картка, інструкція та інформаційний лист). Вносите у найперший документ необхідні дані (ім'я, паспорт і т.д.), вклеюєте  дві фотокартки (3х4), зроблені завчасно і вуаля! Заява готова!
Тепер просто додаємо до неї довідку про навчання у школі чи іншому закладі (це необхідно випускникам 2012 року. Ті, хто випустилися раніше надають копію документа про повну середню освіту), копію першої сторінки паспорта і все! Надсилаємо поштою на м. Київ, а/с 86, 02192. Лише на копії паспорта напишіть "Згідно з оригіналом", прізвище та ініціали, дату і підпис. Не знаю нащо це необхідно, але така вже доля. Зробили? Молодці! Сміливо йдемо на пошту, купуємо конверт і надсилаємо. Якщо є бажання заплатити більше можете обрати терміновий лист чи замовний, як ваше серденько забажає.
Все? Так. Тепер можна спокійно нудьгувати і витрачати час на всяку фігню. Робити свої справи, гуляти,  тупити, загалом все, що притаманне учням вільний час. За максимум три тижні ви отримаєте листа-відповідь і тоді вже радійте, стрибайте і т.д..
Успіхів, друзяки. Головне не втрачайте голову через поспіх. :)

P.S: Сам вже отримав відповідь. В кінці січня прийшов конверт, де кількома папірцями засвідчувалося, що я отримав шанс складати "божественне" тестування. Так що паритися нема через що. Що ж, успіхів усім, головне – не тупіть, і все буде ОК.